Інформація для ЗМІ Дошка оголошень Відшкодування ставок  кредиту Регуляторна політика Ліцензування Дозвільна система Туризм на Київщині EURO-2012 in Ukraine Гаряча лінія Форум Актуальні теми: Небезпечні партнери в бізнесі Как помочь предпринимателю в условиях кризиса? Анекдоти про бізнес

Сприяння місцевої влади і самоорганізація підприємців — дві необхідні передумови розвитку бізнесу Київська правда 29.01.2010 Петро ЗУБЕНКО   Навряд чи знайдуться такі слова, яких політики, чиновники і журналісти ще не вживали, розповідаючи про значення для суспільства малого та середнього бізнесу. Але скільки чай не підсолоджуй смачними епітетами, а солодшим він не стане, доки до нього не додати цукру. Отак і з підприємництвом — за красивими і правильними гаслами неминуче повинні слідувати конкретні законодавчі рішення.  Минулий рік, дарма що криза, для підприємництва області був якщо й не успішним, то й не навпаки: кількість малих підприємств зросла до 12 тисяч, фізичних осіб — підприємців на Київщині налічується понад 100 тисяч. А ще рік тому було їх 98 тисяч. Частка надходжень до бюджетів усіх рівнів, отриманих від діяльності малого бізнесу, складає нині більше 29 відсотків у загальному обсязі надходжень. Якщо підійти з цієї точки зору, то можна сказати: малий бізнес годує і себе, і країну. Навіть удар економічної кризи для підприємництва не був таким нищівним, як для великих підприємств, які або змушені були згорнути, або й взагалі зупинити свою діяльність. Малий бізнес вижив і тримається на плаву.  Наш сьогоднішній співрозмовник — голова представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Київській області Дмитро ПЕТРУШЕНКО. За фахом — інженер-теплоенергетик, після закінчення КПІ працював на Бородянському екскаваторному заводі керівником служби з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики. Був помічником-консультантом народного депутата України Романа Безсмертного. У 2005-2007 роках працював головою Бородянської районної державної адміністрації. Останні два роки — голова представництва Держкомпідприємництва у Київській області.    — Дмитре Михайловичу, які корективи внесла криза у розвиток малого та середнього бізнесу на Київщині? — Як не парадоксально, можливо, це звучить, але економічна криза дала своєрідний поштовх до розвитку малого і середнього бізнесу. У тому плані, що спонукала людей шукати вихід з непростої ситуації, в якій вони вимушено опинилися, примусила їх повірити у власні сили і власний потенціал, збагнути, що їхня доля — у їхніх руках. Адже мале підприємництво менше залежить від світових і місцевих криз. Красномовний такий приклад. Якщо раніше багато громадян, втративши роботу, поспішали стати на облік у службі зайнятості, то сьогодні вони замість того, щоб реєструватися і покладатися на державу, беруть свою долю у власні руки, самі заробляють собі на хліб. Ось у Фастівському районі (це без міста Фастова) торік зареєструвалися більше сотні нових фізичних осіб — підприємців. Для району — це чималий показник. Чим далі, тим більше люди розуміють, що не слід сподіватися на доброго дядю, державу чи на якісь міжнародні організації. Хочеш бути щасливим — будь! Хочеш мати гроші — заробляй! Вони нізвідки не візьмуться. Час, коли можна було заробити на продажу паїв, закінчився. — Ви згадали Фастівський район. А які ще можете назвати міста і райони, де підприємництво розвивається найкраще? — Звичайно, це насамперед Бориспіль і Бровари, де сама наближеність до столиці, географічне розташування, інфраструктура сприяють розвитку підприємництва. Ще один позитивний приклад — Біла Церква. Найбільш розвинена тут сфера обслуговування — різноманітні послуги: транспортні перевезення, технічне обслуговування і ремонт автомобілів, побутової техніки, електроніки, пошиття одягу, торгівля продуктами харчування. У південних районах Київщини розвивається фермерство. Хоча, правду кажучи, не тільки у південних. Приміром, останнім часом зацікавленість до товарного сільськогосподарського виробництва з'явилася в Іванківському районі. І я думаю, що в найближчі рік-два ми побачимо цей район серед тих, де розвиток товарного сільгоспвиробництва є одним з пріоритетів. — Багатьох підприємців, напевне, цікавить програма відшкодування банківських відсотків. Які її перспективи на 2010 рік? — Справді було обіцяно багато коштів під конкретні програми, конкурс оголошувався в газеті та в Інтернеті. А потім конкурсна комісія, до складу якої входять не тільки наші представники, а й головного управління економіки облдержадміністрації, Державної податкової адміністрації у Київській області, КРУ, мала вирішувати питання видачі цих коштів. Але оскільки фінансування було вкрай обмеженим, то й видали лише 30 тисяч гривень, хоча очікували 600 тисяч. Не думаю, що в цьому році ситуація кардинально зміниться на краще.  — Що можете сказати про інфраструктуру підтримки підприємництва у Київській області? Наскільки ефективно вона працює? — Із зареєстрованих чотирьох бізнес-інкубаторів — об'єктів інфраструктури, які надають повний комплект послуг підприємцям-початківцям, з орендою приміщення і офісної техніки, на період становлення (скажімо, півроку-рік), працюють, фактично, два: Білоцерківський і Славутицький. До речі, хотів би принагідно подякувати керівникам цих міст за розуміння і підтримку розвитку підприємництва. Скажімо, у Білій Церкві знайшли можливість забезпечити нормальними приміщеннями і дозвільний центр, і державних реєстраторів, і бізнес-інкубатор. Три суб'єкти підтримки підприємництва має Славутич. Вони настільки ідуть в ногу з часом! Саме життя підштовхнуло славутичан до участі в різних міжнародних програмах і проектах. Що ж стосується бізнес-центрів, то знову ж можу назвати Білу Церкву. У 2006 році за сприяння Програми розвитку ООН був створений Бородянський бізнес-центр. Він працює — у цьому переконалися навіть експерти Євросоюзу, які нещодавно побували тут. Бізнес-центр надає повний набір послуг: консультація, реєстрація, супровід — податковий, бухгалтерський, юридичний. При ньому також діє кредитна спілка. Єдина проблема — приміщення, для того, щоб перейти у статус бізнес-інкубатора, немає. Але давайте розглянемо це питання, так би мовити, в державному масштабі. Мені випала нагода вивчати японський досвід підтримки малого і середнього бізнесу на прикладі Токійського бізнес-інкубатора. На дві третини він муніципальний, у нашому розумінні — районного значення, і лише на третину — державний. Знаходиться він у сучасному двадцятиповерховому приміщенні. Це, насамперед, 16 тисяч квадратних метрів офісних приміщень. Підприємцю, який прийде сюди, нададуть кімнату з офісною технікою. Перед тим, як зареєструватися, він зможе отримати повну консультацію про можливості ведення бізнесу не лише в Японії, а й по всьому світу, у будь-якій країні: яка податкова система, які пільги, який спосіб реєстрації і т.д. Тут же, у приміщенні бізнес-інкубатора, є величезний виставковий зал, де фактично за півціни проводиться виставка продукції. До речі, одне із завдань бізнес-установи — зводити продавців з покупцями, і це все безкоштовно. При бізнес-інкубаторі є не тільки підземний паркінг, кафе, а й, наприклад, центр сертифікації продукції, де всього лише за 10 доларів, максимум — через місяць, без будь-яких хабарів, можна отримати державний сертифікат відповідності, до того ж — міжнародного значення на будь-яку продукцію: від звичайнісінької авторучки і до найскладніших приладів, які тільки може виробляти малий бізнес. Їхні лабораторії мають найсучасніше обладнання загальною вартістю понад 700 мільйонів доларів. Та навіть не це головне. Яким же був подив у нашої делегації, коли ми дізналися, що будівля, яка і нині здається найсучаснішою, збудована понад 20 років тому. Оце і є справжнє сприяння малому та середньому бізнесу! — Ще одна надзвичайно важлива тема — регуляторна політика держави по відношенню до малого бізнесу. Що робиться в області, зокрема за участю вашого представництва, для полегшення життя малого та середнього бізнесу у сфері спрощення реєстрації та умов діяльності, зменшення кількості необхідних дозволів та погоджень? — За два останніх роки у цьому напрямку насправді зроблено чимало. Усунено багато зайвих бар'єрів, які шкодили розвитку підприємництва. Звичайно, багато чого ще треба і зробити, але й применшувати значення нашої роботи не слід. Перш за все, хоч і з великими потугами, але на сьогодні дозвільні центри створено при всіх райдержадміністраціях і міськвиконкомах міст обласного значення. При кожному дозвільному центрі є адміністратор. Проте, я пішов би проти істини, якби не згадав про проблеми. Роботу дозвільних центрів ще й серйозно стримує наша ментальність. Мовляв, дозвіл дозволом, а треба ще мати гарні особисті зв'язки з тими ж пожежниками чи податківцями, недостатньо лише працювати у правовому полі. Інколи дозвільні органи перебирають на себе невластиві повноваження, дозволяють собі коментувати, що є документом дозвільного характеру, а що ні, хоча єдиним уповноваженим органом є наше представництво. Але перспектива є. За умови розуміння місцевої влади і самоорганізації підприємців у малого бізнесу — велике майбутнє.